Шановні друзі, потрібен репетитор з гри на фортепіано у Києві. Бажано зі своїм фортепіано, з досвідом викладання і не дуже дорого. Буду вдячна за будь-які контакти! Пишіть сюди.

Слухати! Що таке 4е4е? Це новий корабель у музичних водах України, який везе на борту дбайливо приготовану суміш року, фанку, ейсід-джазу, ніжної української мелодики та ще багато чого, невловимого на слух, але відчутого серцем. Музиканти розпочали спільну роботу восени 2007, коли четверо друзів із Черкас та дівчина із Червонограда вперше зібралися на репетиційній базі (не важко здогадатися, звідки походить назва групи). За час існування вже встигли виступити на «GogolFest»(2008), Київському міжнародному форумі книговидавців (2008), виступ на «Славське Рок-Фест» (2008). Незабаром вийде їхній альбом, до складу якого увійдуть 14 оригінальних пісень. Cклад: Яна Шпачинська – акустична гітара, вокал, тексти і музика; Дмитро Чуєв – бас гітара; Олександр Гаврилов - клавішні; Сергій Лисов – гітара; Олексій Биков – ударні. Вони Є тут: www.myspace.com/group4e4e

Інформація взята з сайту: http://rock.kiev.ua/klub/4e4e.php.
до речі, вчора була на їхньому концерті в "44". :)

Останнім часом все більше почало тхнути негативом з ящика: теракти, стихії, сутички, війна, вічна боротьба, конфлікти внутрішні й не дуже, криза ... все якось масштабно набирає обертів... таке враження, що зло почало свій підступний наступ на землю, заманюючи людей у свої тенета і не даючи шансу вчасно й швидко реагувати відсіччю.

Страшно...

Була в Ізраїлі... Повернулась на рідну землю і за 2-і години почались військові дії. 27 грудня! Боже, дякую, що вчасно навернув додому!!

Підозри, що в Ізраїлю вривається терпець і чаша терпіння щодо арабів переповнюється були, але ж коли саме все почнеться ніхто окрім керівництва цієї країни не знав. Знищення бойовиків ХАМАС - справа зрозуміла, але не може бути все так просто і без пожертви. Без винищення палестинського народу не можливо убезпечитись від радикально-налаштованих "бойовиків-хамасівців" - тих самих арабів, з якими в мирі якби не намагались євреї жити не можливо! (*цитую слова єврейки, яка намагалась потоваришувати і зрозуміти араба, коли в 17 років була на службів в армії, де розподілу "тут загон євреїв", а тут - "арабів" нема). Жертвами кривавої війни є діти, жінки, старі люди - усі, бо це ВІЙНА! Війна релігій, поглядів, переконань, вже мирно вирішити щось не вдається!! Спокон віків так було і мабуть, ще ближчим часом буде... Кожна зі сторін прагне знайти своє місце і затвердитись, а не вдається... Та чи вдасться!?

Криза... - та що економічна, фінансова чи світова. Вже якось хвиля популярності цієї теми стихла, люди змирились і почали по-всілякому виживати. Хоча ця криза відбилась на усіх моральним та фізичним виснаженням. Як результат потрібно гуртуватись, підтримувати одне одного і приглушувати в собі все те, що накопичилось, а точніше не жалітись, а просто все з розумінням сприймати.

Але ж як розуміти нахабні закиди і звинувачення в крадіжці газу - це не ясно!!
Народ наш довго не думаючи, і щоб не хнюпити носи, на Новий рік і Різдво попридумували собі забаву, так звані "газові привітання":

Москалі закрили газ, щоб померзли дупи в нас.
Не ведіться ви на це, бо зігріє нас сальце,
шинка, м"ясо й ковбаса, і різдвяні прибамбаси.
В дупі бачили Газпром, всіх вітаємо з Різдвом.

Хай живе український невмирущий дух!!!!!

Вірьмо в краще!

хотіла ще трохи написати, але краще поставимо крапку на оптимістичній ноті, щоб було! :))

Екс-міністр освіти і науки Ніколаєнко висловився проти політичних ток-шоу.

ось кілька цитат з джерела - "Телекритика":

1. «Ці програми завдають шкоди країні, вони сіють нервозність, невпевненість і протистояння в суспільстві. Вони також демонструють інтелектуальну бідність, убогість і заангажованність політикума, їх відірваність від реального життя», - сказав соціаліст.

- Так, пане Станіславе: "Маємо те, що маємо" - фраза не убогого і не бідного інтелектуально чоловічка. Без цих ток-шоу говорити про якусь навіть початкову стадію демократії не довелось. Хоч це словесне поєднання - "демократія в Україні" іноді провокує хіхікування, та все ж є завжди можливість на порівняннях оцінювати ситуацію на основі розвитку інших країн, їх розвитку і стану.

2. «Чого не обговорюються проблеми відродження української науки, освіти, медицини, високотехнологічного виробництва, відродження села…Бо не вистачає інтелекту! А товкти воду в ступі навколо виборів, фракцій, коаліції – це політичне сміття, яке вже набридло людям», - коментує Ніколаєнко.

- Згода, політична ситуація - набрала нестерпних обертів. У мене, принаймні, бажання стежити за політичними новинами відбилось давненько. А з приводу 2-ї цитати: - Це не не вистачає інтелекту, а просто нікому ці теми не потрібні - не формат, а політичне сміття, в якому порпався і сам екс-міністр, не тхне, а попахує лаве, кожен набиває собі ціну. Поки не поділять - не буде спокою і конструктиву, одні балачки.

Всі брешуть, а політики не вийнятки (*ще й як) !! "А за державу абідна"

В сучасному світі, а тим більше в умовах здорової-нездорової конкуренції проста, нічим не спорчена людина не виживе!! Або виживе і теж стане така - прийнятна в соціумі. Банально, але факт. Усім не вгодиш. Закони природи...

Серед людей:
- підлість,
- злість,
- корисливість,
- підступність,
- ненависть,
- і т.д.

А де ж поділись хороші якості?? моральні цінності?

Хорошого останнім часом мало... Прості, пересічні люди на вулицях - вже не такі привітні, роздратовані на всіх і все, а винний хто? той, хто виявився поруч? Держава? Чи може те, що в ній відбувається!?

таке...
Щось мене на роздуми потянуло.

Людоньки, помізкуйте, можливо у вас є знайомі, яким зробили операцію на пересадку донорської нирки або такі, які цього органу вкрай потребують. Буду дуже вдячна за допомогу і за координати цих людей. Пишіть сюди.

Сьогодні я в Lighthouse Family (с) ;)!

Друзі,перебуваю у пошуках статті (здається, В.Кіпіані)про засоби маніпуляції громадської думки ("Літературна Україна" за 5 червня), може, хто знайде раніше за мене, скидайте посилання. буду рада і дуже вдячна!

Людина - істота самотня і живе для себе...

Сьомого квітня Колумбійський університет (Нью-Йорк) назвав лауреатів Пулітцерівської премії 2008 року в галузі журналістики.

Переможцем у найпрестижнішій номінації «За служіння суспільству» стала газета «Вашингтон пост» за розкриття теми поганого поводження з пораненими американськими військовослужбовцями в госпіталі Уолтер-Рід після їхнього повернення з Іраку й Афганістану.

Газета перемогла ще в 5 із 20 номінацій за висвітлення «гарячих» новин, публікації на внутрішню і міжнародну тематику, а також в жанрах нарису й коментаря.

У номінації «Журналістське розслідування» переможцями стали журналісти
«Нью-Йорк таймс» й «Чикаго трібюн».
Пулітцерівська премія вручається з 1917 року. Першим її лауреатом був Герберт Байярд Своп, американський журналіст, який опублікував в «Нью-Йорк уорлд» серію матеріалів «Германська імперія зсередини».

Розмір премії – $ 10000. В номінації «За служіння суспільству» лауреатові вручається ще й золота медаль.

Журналисты. Описание видов (почти по Дарвину)
Евгений Сокульский для «Телекритики», 14.03.2008

Ремесленник, тусовщик, бунтарь, некрофил, фанат, звезда, авторитет, неуловимый Джо, подставка для микрофона…

Поверьте нам – это от чистого сердца. Бывают времена, когда сатире приходится восстанавливать то, что разрушил пафос. Кстати, обратите свое внимание на те образы, которые вызывают в вас самое негативное восприятие, иными словами, на те образы, от которых вы воротите нос. Они-то, возможно, и есть ваши карикатуры.

Михаил Антоненко и Юлия Степура. Что такое психотерапевтическая группа и как в ней выжить.

Ремесленник – наиболее распространенный вид. Вне пола и возраста. Прирученный семьянин. Образование высшее, местами специальное. К профессии относится как к неизбежности. К сорока годам приобретает живот, близорукость и двоих детей. Курит сигареты с фильтром, но дешевые, пьет немного, нечасто и недорого. Одевается, но не броско. Брюки чистые, но плохо отглаженные. Летом носит сандалии с носками, в остальное время – куртку с капюшоном. Взгляд тусклый, иногда отсвечивающий мыслью. Всеяден в быту и профессиональных пристрастиях. Может работать на власть, а может и не работать. Стыда не ймет, денег тоже. Иногда дослуживается до завотделом. Врагов нет, друзей мало, зато много приятелей. Ближе к пенсии начинает писать рассказы о знатных горожанах и директорах заводов. Имеет два-три псевдонима (настоящую фамилию и лицо знают только коллеги, и то не все), язву желудка и уверенность в завтрашнем дне.

Тусовщик – знает цену себе и в близлежащих забегаловках. Завсегдатай всевозможных фуршетов и презентаций, на которые тащит друзей и домочадцев. Появляется обычно первым, уходит последним, унося с собой пресс-релиз и бутылку водки. Визитные карточки черного цвета с золотым тиснением, отпечатанные за чужой счет. Специализируется на джинсе (заказных статьях), в нее же и одет. Слышал больше, чем знает, знает больше, чем пишет – не хватает времени. Любит семинары: зимой – в столице, летом – в Крыму. Образован мало, но учит других. Предпочитает молодых девушек и кофе с коньяком, но на халяву потребляет все. При себе имеет диктофон и мобильный телефон, которыми пользуется одновременно. Патологически занят. Материалы сдает в последний день. Долго нигде не задерживается. Предел мечтаний – пресс-секретарь украино-канадского СП.

Бунтарь – член КПСС, РУХа, «Громади», «Батьківщини», «Яблука» поочередно. Перманентно ненавидит коммуняк-партократов, воров-дерьмократов, режим в себе и себя в режиме. Участник всех выборов. К пятидесяти годам зарабатывает известность и простатит. Критикуя власть, втайне хочет поиметь с нее деньги, в результате власть имеет его, публично. По образу жизни близок к тусовщику, но на фуршеты опаздывает, потому пишет зло. Водку с собой не тянет, пьет на месте, там же и спит. В процессе потребления может выступить с речью или дать в морду. Любит женщин, но трезвый их боится, а после стакана – они боятся его. Вечер заканчивает в вытрезвителе. Одет мрачно, так же и смотрит. В начале карьеры подает надежды, в конце – подают ему. Работу меняет чаще, чем носки, уходит со скандалом, всюду таская его за собой.

Некрофил – мертвыми интересуется больше, чем живыми, потому идет в криминал. Может не спать сутками, но для дела может с ними и заночевать. Неприхотлив – ест, пьет и одевает все, что дают. Если не дают, все равно ест и пьет. Много и подряд. Семье предпочитает работу, с ней и живет. Знает по именам всех постовых, патологоанатомов и розыскных собак. Читает только сводки и протоколы, так же и пишет, но с ошибками. Любимые слова – инкриминация, эксгумация и контингент; любимый фильм – сериал «Менты». Не судим, не привлекался, но считает себя авторитетом. Полагает, что получает меньше, чем заслуживает. Профессиональная мечта – взять интервью у вора в законе, для чего преступит и через закон, карьерная мечта – телеведущий криминальных новостей.

Неуловимый Джо, или Свободный журналист – свободен от всего: денег, работы, семьи. В природе встречается редко, хотя ему ничто не угрожает. В неволе долго не живет, но размножается. Одет. Ест как все, пьет тоже, но чаще. К своему статусу обычно идет не один год. Успевает поработать везде, зла не помнит, долгов также. Пишет мало, но как профессионал – неплох. Когда «хорош», вообще не пишет. Резок, откровенен, готов рассказать больше, чем было на самом деле. Знает всех, все знают его. Неразборчив, но принципиален. Когда не нужен – постоянно рядом, когда нужен…А кому он нужен?!

Подставка для микрофона – профессиональный интервьюер. Отсутствие собственных мыслей компенсирует чужими. С годами начинает верить, что это призвание. Терпелив, усидчив. Звезд с неба не хватает, коллекционирует их автографы. Мягок в общении, на ощупь тоже. Умеет слушать, молчит в контексте. Обидчив, но отходчив. Первая черта врожденная, вторая приобретенная. Знания широкие, занимают всю поверхность. Приверженец традиционного секса и нетрадиционной медицины. Проблем с аппетитом нет, есть со вкусом. Любит детей, шампанское и комплименты.

Фанат – считает, что земной шар имеет форму мяча (о том, что это «геоид», не слышал). Знает размер бутс всех игроков высшей лиги. Помнит все о спорте, его в спорте не помнит никто. Лично знаком с Шевой, о чем тот, правда, не догадывается. Искренне считает, что раньше играли лучше, а газон был зеленее. Пишет много, печатается мало, зарабатывает еще меньше. Себя считает мастером пера, остальных презирает, но за глаза. Подрабатывает пресс-секретарем в клубе, за счет него и живет. Любит командировки, у них и ночует. Ест и пьет немного, но регулярно. Соблюдает режим. Старается поддерживать спортивную форму, на худой конец – ее носить.

Звезда – местами талантлив, сам считает, что чертовски. Знает, что писать, когда и о чем (о ком). Зарабатывает больше коллег, но жалуется, что мало. На людях тяготится славы, без нее тяготится вдвойне. Имеет свою страницу в газете или передачу на телевидении, причем по полной программе. Вхож в кабинеты. Начальство терпит, но не любит, оно его тоже, но до поры. Лауреат, дипломант, иногда заслуженный. В отсутствие мании величия страдает манией преследования, гастритом и мигренью. Семья есть… хорошо и с аппетитом. Он тоже. Пьет как все, но не все. Одежда, машина, квартира и прочее зависят от величины звезды (карлик, гигант, сверхновая, черная дыра…), иногда от ее объемов (90-60-90). С годами перестает гореть, но дым иногда идет.

Авторитет – в прошлом звезда или комсомольский вожак. За доблестный труд награжден именными часами президента, грамотой губернатора и переходящим вымпелом облсовпрофа. Знает, как руководить, как писать – уже забыл. Имеет персонального водителя, секретаря и любовницу. Со временем – они его. Любит демонстрировать свою позицию, не подозревая, что это поза. С властью (хозяином) на короткой ноге, у нее и сидит. Имеет обширные связи, в том числе порочащие. Тусуется, но не из любви к процессу, а по долгу службы. Одет, обут, накормлен – дай бог каждому. Хобби – рыбалка или охота. Причем с вечера, с утра уже все равно. Жалуется на здоровье, хотя оно утверждает, что первый начал он.


Как вы понимаете, это гротеск. Встретить в «чистом» виде подобные образы, а точнее «образины», не так-то просто. Большинство моих коллег – профессионалы. Благодаря им мы смотрим телевидение, слушаем радио и читаем газеты.

Евгений Сокульский, член НСЖУ

Джерело:
http://www.newsru.ua/world/25apr2007/ipi.html

Найнебезпечнішим місцем для журналістів четвертий рік підряд залишається Ірак, де їх часто викрадають з метою подальшого викупу. У Іраку в 2006 році загинули 46 чоловік. Велике число вбивств репортерів також в фганістані, Пакистані, Філіппінах, Мексиці, і Шрі-Ланці.

Такі дані, публікує в своїй доповіді Міжнародний інститут преси, розташований в австрійському Відні.

Директор інституту Йоханн Фріц заявив, що 2006 рік був найбільш диким і жорстоким в сучасній історії ЗМІ. За його словами проти журналістів велася справжня війна.
"Вбивство відомої журналістки Ганни Політковської. Починаючи з 1997, інститутом зафіксовано 43 випадки вбивств журналістів в Росії.

У Азії, 29 журналістів було убито, десять з них у Філіппінах. Китай підсилив інтернет цензуру, і відповідно видань, що виходять в цьому форматі. Боротьба ЗМІ проти цензури призвела в Непалі до політичних змін, але реформи необхідно продовжувати.

На Американському континенті були вбиті 17. Мексика, в якій загинули сім журналістів, залишається найнебезпечнішою країною в регіоні. На Кубі 25 журналістів були ув'язнені. У доповіді зафіксовано дві смерті журналістів у Венесуелі, де уряд підриває приватні ЗМІ.

2006 рік також запам'ятається для ЗМІ релігійними дискусіями, викликаними публікаціями карикатур на пророка Мохаммеда в данській пресі, до того ж, один журналіст був убитий в Судані, коли працював над матеріалами для даної теми.

http://festyvali.blogspot.com/


Недороблений сайт (негайно потребує зміни теми і нового наповнення, нажаль, часу критично на це не вистачає), проте з доробленим сюжетом...

 http://www.korrespondent.net/main/217959


http://www.telekritika.ua/news/2007-11-26/35145



Люди, кому Ви більше вірите??
 

Чомусь згадався фільм "Ангел-А" (здається така назва), де чоловіка, якому не щастило по життю і, який намагався покінчити життя самогубством, намагаючись зістрибнути з моста. Врятував його власний ангел-охоронець! (далі історія відповідно до сюжету, хто дивився.) так от, я ВІРЮ в Ангелів-охоронців, мій, принаймні зі мною, і вірю, що вони посланники Бога. Чому спитаєте? Та тому, що в житті, коли людина не знає відповіді чи як діяти, чи на щось сподівається, короче, перебуває у підвішеному стані - все само-собою вирішується і як наслідок втрачає сенс важливості усе попереднє.  А життя просто дуже просте, якби це не здавалось раніше складно, воно пливе за своєю течією, що написана в книзі Долі кожного. 

P.S. Вам, може здатися, що я пишу загальні речі, не заперечую, проте, у мене відкрились очі! і дякувати Богу, що саме в цей час!!! 

    

 хотіла в Єгипет страшенно! а тут, млін, кажуть, що до березня не варто((((. три роки без нормального відпочимнку самі розумієте шо це таке... Хочу кудись вирватись... НА МОРЕЕЕЕЕЕЕЕЕ!!!!!!

Ще так далеко до зими і до морозів, але осіння погода - депресивно і невимушено дає своє. 
вранці прокидатися все важче, а жити активно ой як треба. головне, що в душі є тепло і сонце, пам"ятати про це не завадило б, тоді трохи легше!
...

... Если бы на одно мгновение Бог забыл, что я всего лишь тряпичная марионетка, и подарил бы мне кусочек жизни, я бы тогда, наверно, не говорил все, что думаю, но точно бы думал, что говорю. Я бы ценил вещи, не за то, сколько они стоят, но за то, сколько они значат. Я бы спал меньше, больше бы мечтал, понимая, что каждую минуту, когда мы закрываем глаза, мы теряем шестьдесят секунд света. Я бы шел, пока все остальные стоят, не спал, пока другие спят. Я бы слушал, когда другие говорят, и как бы я наслаждался чудесным вкусом шоколадного мороженного.


... Если бы Бог одарил меня еще одним мгновением жизни, я бы одевался скромнее, валялся бы на солнце, подставив теплым лучам не только мое тело, но и душу. Господь, если бы у меня было сердце, я бы написал всю свою ненависть на/ ко льду и ждал пока выйдет солнце. Я бы нарисовал сном/мечтой Ван Гога на звездах поэму Бенедетти, и песня Серрат стала бы серенадой, которую я бы подарил луне. Я бы полил слезами розы, чтобы почувствовать боль их шипов и алый поцелуй их лепестков... Господь, если бы у меня еще оставался кусочек жизни, я бы НЕ ПРОВЕЛ НИ ОДНОГО ДНЯ, НЕ СКАЗАВ ЛЮДЯМ, КОТОРЫХ Я ЛЮБЛЮ, ЧТО Я ИХ ЛЮБЛЮ.
Всегда говори то, что чувствуешь, и делай, то что думаешь.
НИКТО НЕ ЗАПОМНИТ ТЕБЯ ЗА ТВОИ МЫСЛИ.


ВИТЯГ з передсмертної записки Маркеса. Хм. я себе не зараховую до людей, які живуть цей день як останній. Хоча, зізнаюсь, що в житті це спробувала... відчуття після такого прожитого дня описати важко, було багато "+" і "-",  але я дуже рада, що зуміла скерувати мозок і змінити повністю свої переконання, стереотипи чи ще, як хочете це називайте. Зрозуміла, що так усе життя не зможу. А вам слабо? Чи живете сьогоднішнім днем? 
і як вам це вдається, якщо так?    
  

Якось у мене після ангіни третій раз поспіль за три місяці зник голос - мій робочий орган, яким дав Бог заробляю на життя. Тиждень лікар не дозволив мені навіть пошепки розмовляти. Знаєте, спершу я надривалась - таки говорила пошепки. ДУже дратувалась, коли люди перепитували по сто раз, що я там шепчу і всередині мене емоції просто шкварчали, мовою жестів я "говорила" (не професійних жестів, звичайних, як у людини, яка може говорити). але потім я зрозуміла мораль свого "захрипання" і навчилась приборкувати негативні емоції (ну, знаєте, коли краще змовчати, ніж погарячкувати) і стала набагато спокійнішою і стриманішою, можна навіть сказати дипломатично виваженою. Люди просто не вірили, що я не німа, так вміло я не розмовляла. У період захриплості була на одній вечірці, нові знайомства базувались на переписці на папері і при цьому з візуальним контактом. це було загадково! :)))). а потім... все нормалізувалось і я знову повернулась у нормальне "немовчазне життя", але мораль все ще пам"ятаю.